Як це – жити в окупованому Росією Сєвєродонецьку. Розповідь з "мертвого міста"

Навесні 2022 року російські війська впритул наблизились до "тимчасової" столиці Луганщини – міста Сєвєродонецьк. Після тривалих і запеклих боїв вони змогли його захопити наприкінці червня. З того часу Сєвєродонецьк залишається чи не найбільшою "здобиччю" Кремля.

Але в місті залишається цивільне населення. Жорстокі бої суттєво зруйнували колись великий промисловий центр, але життя триває.

Росія укріпила і підготувала до оборони захоплений Сєвєродонецьк і сусідній Лисичанськ, але бої вже йдуть зовсім неподалік. Українська армія намагається прорватися до Кремінної, містечка за 15 км на північ.

Сєвєродонецьк – типове радянське місто, що побудоване навколо заводів. Геометрично рівні квартали, широкі проспекти, забудовані сірими багатоповерхівками. Автовокзал, Будинок культури, супермаркети і ринки, хімічний завод "Азот", дачні масиви на околицях.

Зараз багато будівель розбиті і чорні від диму. За різними оцінками знищено чи пошкоджено близько 80-90% житлового фонду.

BBC News Україна поспілкувалась з жителем Сєвєродонецька, який залишився в окупованому місті. Родина 60-річного Олександра (ім’я змінене) залишила захоплений обласний центр, але сам він залишився. Зокрема і для того, щоб не дати росіянами забрати його квартиру.

Мертве місто

Згорблені дідусь з бабусею поволі везуть чимось навантажений візок вулицями на фоні напівзруйнованих будівель. Російські військові групкою стоять віддалік, поруч зі своєю технікою. На фоні чути вибухи — вони лунають з боку Кремінної.

Вулиці порожні і сірі.

Це типова картина Сєвєродонецька. Такі картини викладають в соцмережах люди, що залишилися в місті.

Вийти з ними на зв’язок доволі складно. Телефони майже не працюють, є постійні перебої з інтернетом. Але головне — це страх, що хтось почує і донесе російським силовикам.

До війни в адміністративному центрі Луганщини проживали близько 100 тисяч людей. Зараз, каже Олександр, їх залишилось обмаль.

На російському державному каналі "Росія-1" в березні вийшов сюжет про Сєвєродонецьк, в якому повідомили, що в місті залишилось 30 тисяч жителів.

"Місто стало привидом… Людей небагато. Ходити немає куди, пейзажі жахливі. До того ж росіяни ведуть обстріли недалеко від міста, куди вони стріляють, невідомо, – розказує Олександр. – В місті найбільше вже людей пенсійного віку. Хоча діти теж є. Але саме молоді немає. Лише діти та старі люди".

В Сєвєродонецьку стало багато сміття і миші бігають, каже він і додає: такого ніколи не було.

В місті, де майже кожен дім постраждав від бойових дій, тема для обговорень серед людей одна. Між собою вони говорять переважно про війну, каже Олександр.

"У декого навіть діти зараз воюють у складі ЗСУ. Дехто почав розуміти, що життя в Україні дійсно було раєм. Бо ти міг навіть на президента сказати, що хочеш, а зараз краще промовчати".

Багато точиться розмов про Бахмут. Це місто-фортеця, яке росіяни штурмують вже 10 місяців, стоїть в 45 км від Сєвєродонецька. Багато хто вважає, що успішна оборона українців на Бахмутському напрямку дає шанс на подальше звільнення сусідньої Луганщини.

Звичайно, є серед людей розмови, що з поверненням України всіх, хто залишився, посадять у в’язницю чи "просто розстріляють". Олександр пояснює: брати якісь новини і об’єктивну інформацію у мешканців міста немає де.

"Я не уявляю, як можна жити у такому інформаційному вакуумі".

Відновлення

Торік, зруйнувавши майже вщент місто, Росія тепер заявляє, що ударними темпами взялася за його відновлення. Але здебільшого це лише пропаганда, кажуть місцеві.

Сєвєродонецьк російські телевізійники називають "флагманом відновлення". І дійсно, місто заполонили ремонтні і будівельні бригади з РФ, які в авральному порядку займаються тим, що вставляють нові вікна, фарбують стіни, прибирають уламки. Тобто роблять все, щоб в максимально швидкі терміни приховати наслідки руйнувань і бомбардувань.

"80% зруйновано або пошкоджено. Росіяни почали відновлювати деякі будинки, але за яким принципом вони обирають, не зрозуміло, – розповідає Олександр. – Наприклад, у моєму районі вони взялись лише за мій будинок. Поставили у всіх квартирах нові вікна (не питаючи, чи хочуть власники), відкрили всі квартири, з деяких почали красти речі".

Квартири і будинки, мешканці яких виїхали, росіяни називають "маневровим фондом" і хазяйнують там на свій розсуд. Можуть заселити інших людей або забрати речі та техніку, каже Олександр.

"Мешканці неодноразово бачили, як саме російські робітники тягнули мікрохвильовки, пральну машинку з аргументом "ми покористуємось і повернемо".

Десять місяців тому Сєвєродонецьк повернувся в Середньовіччя. Через обстріли в місті зникла електрика, газопостачання і вода. Нормою стала картина приготування їжі місцевими мешканцями на вогнищах біля під’їздів.

Зараз такого вже немає, в деяких домівках електро, газо-і водопостачання відновлене. Але не усюди. Наприклад, воду подають лише до 4 поверху.

Більш того, сєвєродончанам почали розносити російські платіжки за послуги ЖКГ. Але рахують їх чомусь ще з лютого 2022 року, коли місто ще не було окуповане РФ.

Також є проблеми з якістю проведених ремонтних робіт в квартирах, каже Олександр.

"Вони також змінювали батареї, зняли у всіх квартирах, але досі не поставили. Замість цього пустили воду по обрізаним трубам і затопили декілька квартир".

Завод хімічних добрив "Азот", колись найбільший роботодавець міста, зараз простоює. Під час бойових дій на його території ховались місцеві мешканці і бійці ЗСУ. Більш того, компанія – власник заводу OSTCHEM заявила, що обладнання "Азоту" серйозно постраждало від обстрілів і його запуск є небезпечним.

Окупаційна влада має свою думку щодо цього. Наприкінці лютого вона анонсувала запуск заводу.

Побут

До війни Сєвєродонецьк, як хоч і тимчасова, але столиця області, розвивався доволі швидкими темпами. Великі підприємства дозволяли людям отримувати непогані зарплати, спортивна інфраструктура сприяла розвитку юнацького спорту.

Тепер єдина категорія населення, яка більш-менш забезпечена фінансово – це пенсіонери. Ті, які замінили український паспорт на російський, отримали право на пенсію від окупаційної влади. Це, хоч і невеликий, але стабільний дохід. Особливо на фоні тотального безробіття і занепаду міста.

"Роботи практично немає, – розповідає Олександр. – Платять мало – десь 10-15 тисяч рублів (4,8 – 7 тисяч гривень – Ред.), але не завжди. Місцевим, хто бере участь у "відбудові" міста, часто затримують зарплату. Зараз вже починають змушувати отримувати російське громадянство, якщо людина не хоче втратити роботу".

В колишньому обласному центрі залишилось лише два супермаркети – "Матрьошка" і "Bazzar".

"Це колишні АТБ, в яких залишились холодильники, прилавки, каси, – пояснює Олександр. – Продукти є, але звісно не такий вибір, як при Україні. Продають російське, але останнім часом з’являються європейські товари. Контрабанда працює".

Український товар теж є. Але він специфічний, каже Олександр.

"Знаю, що в місті з’явився туалетний папір "Обухів". Чи це рулони цього року, чи ще зі складів минулого року, незрозуміло".

Ще є ринок. Там продають продукти з сіл, або зі складів, з яких місцеві свого часу винесли все. Розрахунок лише російськими рублями.

Керівник Сєвєродонецької військово-цивільної адміністрації Олександр Стрюк каже, що гуманітарки, яку роздає влада РФ, людям не вистачає.

"Здебільшого люди виживають з того, що є. Хтось намагається піти на заробітки, хтось виживає за рахунок навколишніх сіл".

Представник української влади також має інформацію, що в Сєвєродонецьк звозять мешканців сусідніх Кремінної і Рубіжного. Фронт бойових дій наближається до цих містечок. А значить, і до Сєвєродонецька.

Але поки чорні від диму вікна колись зеленого міста безмовно говорять: сліди війни тут залишаться надовго.