Путін перестає виконувати одну з найважливіших функцій глави держави
Путін сам полегшив міжнародному правосуддю завдання щодо притягнення до відповідальності за скоєні міжнародні злочини, оскільки, мабуть втративши рештки обережності, публічно на телекамери хизувався насильницькою депортацією українських дітей. Це, очевидно, стало останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння міжнародного правосуддя. Такого цинічного і нахабного знущання над міжнародним правом з боку глави держави історія, певно, просто не знає.
Об этом сообщает VTimes
Арешт Путіна та «сюрприз» для Сі
Особливістю Путіна як вкрай небезпечного міжнародного злочинця є те, що він не тільки не соромиться своїх злочинів, а, навпаки, пишається ними, демонструючи, що його протиправні дії є еталоном дотримання міжнародного права, що, звісно, не може не викликати обурення цивілізованого світу. Навіть скоюючи злочини агресії та геноциду Путін вважає, що суворо дотримується міжнародного права та Статуту ООН. В голові Путіна існує абсолютна хвора уява про міжнародне право, що робить його особливо небезпечним злочинцем глобального масштабу.
Одним із наслідків видачі ордеру на арешт Путіна є те, що він фактично стає нев‘їзним в переважну більшість країн світу, які є сторонами Римського статуту і які повинні затримати його у разі в’їзду на їхню територію. Він фактично перестає виконувати одну з найважливіших функцій глави держави, пов’язаної із зовнішньою політикою.
Другим наслідком є те, що віднині на Путіна не розповсюджується імунітет глави держави. Позбавлений такого захисту Путін перетворюється на злочинця, який живе у постійному страху арешту, якщо він опиниться за межами території Росії.
Цілком зрозуміло, що тепер Росія та її пропагандистська машина намагатиметься якось вплинути на країни Глобального Півдня, щоб дискредитувати МКС і домогтися їхнього виходу з Римського статуту. Однак зробити це буде доволі складно, оскільки вихід з будь-якого міжнародного договору вимагає виконання певних процедур, що потребує тривалого часу. Так, у випадку Римського статуту держава-сторона цього міжнародного договору може вийти з нього лише через рік після отримання Генеральним Секретарем ООН відповідного повідомлення про вихід.
У зв’язку з рішенням МКС може виникнути питання щодо доцільності подальшої роботи зі створення спеціального міжнародного трибуналу зі злочину агресії. Однак насправді видача ордеру не впливає на цей процес.
По-перше, Міжнародний кримінальний суд і трибунал матимуть різні юрисдикції. Якщо в юрисдикцію МКС входять воєнні злочини, злочини проти людяності та акти геноциду, то в юрисдикцію трибуналу – лише злочин агресії. Іншими словами, обидва міжнародних судових органи не конкуруватимуть між собою, а доповнюватимуть одне одного.
По-друге, саме конструкція трибуналу передбачає його зв’язок з МКС, про що, зокрема, говориться у відповідних резолюціях Європейського парламенту та ПАРЄ. Інакше кажучи, вони співпрацюватимуть між собою.
Яким буде трибунал зі злочину російської агресії?
По-третє, суб’єктами злочину агресії з точки зору трибуналу є не тільки Путін як глава держави, але й також військово-політичне керівництво Росії. Тобто видача ордеру на арешт Путіну не вирішує питання відповідальності багатьох інших осіб, причетних до злочину агресії.
Вірогідніше за все, видача МКС ордеру на арешт Путіна прискорить процес створення спеціального міжнародного трибуналу. До речі, до цього процесу можуть долучитися США, які не є стороною Римського статуту.
Ордер на арешт Путіна і його статус як особи, яка підозрюється у скоєнні воєнних злочинів, може призвести до руйнації легітимності Путіна як президента і в самій Росії, особливо з урахуванням того факту, що до президентських виборів в РФ залишається менше року. Тепер російське населення, якщо, звісно, дійде до голосування на президентських виборах, буде знати, що голосує за підозрюваного у скоєнні воєнних злочинів. Над своєю долею і перспективами задумаються і російські бізнесові та регіональні еліти. Навіть російські репресивні органи тепер будуть змушені замислитися над тим, чиї злочинні накази вони мають виконувати і що на них чекає після втрати Путіним влади.
Ну, а з точки правової еволюції людства ми можемо зробити загальний висновок: у боротьбі між порушником міжнародного права та самим міжнародним правом врешті-решт перемагає міжнародне право. І така перемога є лише питанням часу.
Источник: Дедал