Суд скасував претензії податківців до заводу Косюка на 200 млн грн

Суд скасував претензії податківців до заводу Косюка на 200 млн грн
Суд скасував претензії податківців до заводу Косюка на 200 млн грн

26.05.2021 Шостий апеляційний адмінсуд задовольнив позов ПрАТ “Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів” до Офісу великих платників податків ДПС (у справі №320/6338/19) та скасував податкові повідомлення-рішення від 11.11.2019:

- №000171501, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на суму 20,4 млн грн;
- №000166501, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 8,8 млн грн;
- №000168501, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на 71,8 млн грн;
- №000169501, яким зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ на 9,1 млн грн;
- №00167501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 102,2 млн₴

Згідно з судовими матеріалами, за підсумками перевірки податківці дійшли висновку про відображення позивачем в бухгалтерському обліку первинних документів щодо господарських взаємовідносин із низкою контрагентів — постачальників “за відсутності в дійсності господарських операцій”. За оцінками ДПС, “складені та надані до перевірки первинні бухгалтерські документи не можуть вважатись первинними для підтвердження даних бухгалтерського обліку” (цитата).

Натомість Шостий апеляційний адмінсуд у своїй постанові від 26.05.2021 зазначив таке:

“Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Сам по собі факт недекларування контрагентами позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Платник податку не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Щодо посилань посадових осіб відповідача в акті перевірки на нереальність здійснення господарських операцій між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів» та його контрагентами, оскільки у останніх відсутні основні засоби, достатня кількість трудових ресурсів, відсутні джерела походження відвантаженої продукції, відсутня фізична можливість доставки товару зі складу постачальника на склад покупця, є факти кримінальних проваджень відносно посадових осіб товариств-контрагентів по ст. 205 Кримінального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Висновки відповідача щодо непідтвердження легального походження товару зроблений на підставі інформації про контрагентів, які отримано з ІС «Податковий блок», від інших контролюючих органів та на підставі зустрічних перевірок. Проте, вказані доводи не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки вони самі по собі не спростовують реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Натомість, така інформація стосується виключно ТОВ «АГРОТОВ» (код за ЄДРПОУ41052453), ТОВ «ВРОЖАЙ-АГРО» (код за ЄДРПОУ 39676020), ТОВ «ТД «ЕКОПРІНТ» (код за ЄДРПОУ 39329127), ПП «ЕЛІТАР АВТО» (код за ЄДРПОУ 37357964), ТОВ «НИКСЕРВИС-ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 38086676), ТОВ «СЕРВІСБУДІНТЕР» (код за ЄДРПОУ 39516076), ТОВ «СИНТЕЗ — ПРОФІТ» (код за ЄДРПОУ 39233697), ТОВ «СПЕЦИНВЕСТ» (код за ЄДРПОУ 38458405), ТОВ «ТРАНСАГРОКОРМ» (код за ЄДРПОУ 38328913), ТОВ «ФРУТ МАЙСТЕР КОМЕРС» (код за ЄДРПОУ 34478543), ТОВ «ФРУТ МАЙСТЕР ТРЕЙД» (код за ЄДРПОУ 34241106), ТОВ НВП «ЦЕНТР ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ» (код за ЄДРПОУ 24900926), ТОВ «ЧАРІВНА ЛОЗА» (код ЄДРПОУ 34506182), TOB «ТІРАС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38752262), ФГ «САН» (код за ЄДРПОУ 32671953), ТОВ «ЗЕЛЕНЕЦЬКЕ», (код за ЄДРПОУ 30795974), ПП «АСКОВ» (на даний момент ПП «МОСТ СТРОЙ ЛТД») (код за ЄДРПОУ 35396776), ТОВ ПВП «СТАНДАРТ» (код за ЄДРПОУ 38867768) та TOB «ЕКСІТОС» (код за ЄДРПОУ 36856801) і не вказує на протиправні дії позивача.

Позивач як платник податку, не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Отже, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд зазначає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Щодо висновку контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, то чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника податків у залежність від наявності чи відсутності основних фондів або трудових ресурсів його контрагентів.

До того ж, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди позивачем, як покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналізуючи форму і зміст товарно-транспортних накладних, які надано позивачем на підтвердження перевезення товару від постачальників до покупця (позивача), суд апеляційної інстанції доходить висновку, що критичні недоліки у оформленні накладних, які б фактично унеможливили встановлення параметрів перевезення, відсутні.

Щодо посилань посадових осіб відповідача на матеріали кримінальних проваджень, фігурантами яких є посадові особи підприємств-контрагентів, або самостійно підприємства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 року в справі № 2а/3264/11/1070, було викладено правову позицію, згідно якої первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Тим більше, що з огляду на принцип індивідуальної юридичної відповідальності (стаття 61 Конституції України), ознака фіктивного підприємництва з боку контрагента не має правового значення для платника податків.

Тобто, в разі встановлення у визначеному правовими нормами порядку фіктивного підприємництва з боку контрагента відсутні підстави для визнання документів, що підтверджують оформлення господарських операцій з цим контрагентом недостовірними.

За змістом норм податкового законодавства, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів, робіт, послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту — податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на нормування податкового кредиту наступають лише у разі реального фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника додатків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксується дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

На підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів, у їх сукупності, колегія суддів зазначає, що факт отримання позивачем товарів та послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржувані ППР є протиправними та підлягають скасуванню, відповідно до вищевикладених висновків суду”.

За даними держреєстру, кінцевим бенефіціаром ПрАТ “Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів” (ПрАТ "МЗВКК") є Юрій Косюк, який контролює холдинг “Миронівський хлібопродукт” (МХП)

finbalance


Джерело статті: “http://antikor.com.ua/articles/463038-sud_skasuvav_pretenziji_podatkivtsiv_do_zavodu_kosjuka_na_200_mln_grn”